#ТВОРЧІЗДІБНІОБДАРОВАНІ
Шановне товариство, як і обіцяли, далі ведемо мову про наших обдарованих, здібних, талановитих. Про нашу молодь, про тих, хто у недалекому майбутньому прийде на зміну нам, дорослим, про тих, кому творити добро і будувати наше спільне завтра, щасливе і мирне.
Знайомтесь – це Лєра. Її повне ім'я Валерія Шевчук. Лєрою її звуть батьки, рідні й друзі. Із латинської ім'я Валерія означає " міцна". І йдеться тут не про фізичні здібності. Ні. Скоріше про безмежне терпіння, міцну силу духу й вміння працювати на результат. Витримці Валерії можна позаздрити. Йдучи до мети, вона ніколи не зупиняється на півшляху.
Наша співрозмовниця навчається в 10 класі Іллінецького ліцею №3. Лєра - неодноразова переможниця олімпіад, конкурсів, змагань, активістка, спортсменка і просто мила і душевна людина.
- Валеріє, то з чого все розпочалося? Якими були ті перші кроки у світ знань?- запитали ми.
- Ооо,- мило посміхається дівчина, - ще у дворічному віці я вивчила алфавіт, а у три роки вже самостійно читала казки. Тут, звичайно, заслуга батьків. Дякую їм, що побачили в мені якусь іскру, підтримали...
- А що було далі?
- А далі - початок навчання в школі, рідний клас, улюблена перша вчителька Тетяна Володимирівна. І перші перемоги, які найбільше запам'яталися. Ще й досі бережу похвальний лист і диплом, який отримала в обласному конкурсі " Проліски надії - 2016". Там я читала вірші, які дуже сподобалися журі.
-Ти подорослішала, що змінилося у твоєму шкільному житті? Про що мрієш?
- Змінився темп. Усе відбувається надшвидко. Школа, уроки, позашкільні заняття, і знову ж таки бажання пізнати все більше і більше. Щодо мрії.... У дитинстві подобалася філологія, а тепер мрію стати правником. Вдячна моїй учительці - наставнику Рекуті Тетяні Володимирівні. Усвідомлюю, що потрібно багато ще осилити у правознавстві, щоб навчатися в одному з юридичних вузів.
- Якщо не секрет, чи важко навчатися? Це довгі години зубріння чи додаткове навчання? А можливо, достатньо того, що почула на уроці?
- Ніколи не зубрила, бо це була б наруга над собою. А от перепитати в учителя на уроці можу. Коли навчатися важко, рятує музика, адже без неї ніяк. Люблю щось почитати для душі. Захоплююсь творчістю сучасного письменника Сергія Жадана. Раджу всім почитати. А ще рятує спорт. Вдячна тренеру Олексію Петровичу Стецишину, який так уміло готує до змагань.
- Мабуть, у твоєму віці вже є щось таке особливе, щемне, чуттєве, чим можеш поділитися з найближчими людьми? Хто ці люди, якщо не секрет?
- Коли в душі вирують емоції, кажу сама собі: " Лєро, зупинись! Набери повітря повні груди і випусти його на волю". А за порадою йду до своїх учителів. Це у школі. Завжди вдячна класному керівнику Тамарі Володимирівні Ліщун, учителю української мови і літератури Валентині Олександрівні Форостян, повторюсь - Тетяні Володимирівні Рекуті. Ви класні. Ви вмієте не лише слухати, але й чути. Але, що б не відбувалося зі мною, на першому місці в мене батьки. Мама і тато - головні мої порадники. Тато завжди підтримує і повторює: "Немає нічого неможливого. Треба лишень дуже захотіти!"
- Валеріє, і ще одне запитання. Чого найбільше хочеш від життя?
- Щоб закінчилася війна. Щоб більше ніколи-ніколи ми не зустрічали наших захисників на щиті. Миру і тиші хочеться....
P.S. Ось така розмова... Коротка, але змістовна переконала нас у тому, що росте гідне наше майбутнє. У Валерії Шевчук у заліковці перемоги, про які вона не згадала. А це ІІ місце у ІІІ ( обласному) етапі Міжнародного мовно- літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка і ІІІ місце в обласній олімпіаді з правознавства. А ще Валерія - президент ліцею, заступник голови молодіжної ради, яка діє при Іллінецькій міській раді, тісно співпрацює з волонтерським рухом у громаді, надійний друг, любляча дочка і сестричка. І просто – гарна, щира людина! Нехай щастить тобі, Валеріє!